Ідея цієї колекції народилася в похмурий день. Я йшла вулицею і помічала, як кольорові плями навколо змінюють мій настрій та сприйняття світу. Тоді я почала розмірковувати, як колір впливає на наше життя. Адже він — це частина природи: зеленава трава, яскраві відтінки квітів, безкінечна синява неба. Колір привертає увагу. Він є чимось, що говорить без слів. Я почала згадувати, як в дитинстві мені подобалися яскраві речі. Кольоровими ручками ми вписували у шкільні анкети відповідь на питання: «Який твій улюблений колір?». Обирали олівці найсміливіших відтінків, і не задумувались про вдалі поєднання на аркуші. Може здатися, що у дорослому віці тільки художники та митці лишають собі дозвіл на колір. У побуті перемагає сіре, стримане, непримітне — і це стає частиною нашого повсякдення. У цій колекції нам хотілось використати максимально широку палітру, зруйнувати обмеження, зробити її сміливою, несподіваною. Поєднання кольорів — голосні, зухвалі, але гармонійні. Вони оживляють лаконічні силуети, додають впевненості та сміливості, допомагають виразити індивідуальність, надихають.

Ми шукали натхнення у багатьох площинах. Це різноманітні об'єкти декоративно-прикладного мистецтва, український живопис, ремесла, а також проста симпатія до конкретного кольору. Це тяжіння не потребувало жодного обґрунтування — ми довіряли відчуттям. Сильний вплив на вироби мала творчість українських митців ХХ століття — Соні Делоне, Зої Лерман, Марії Примаченко, Олександри Екстер, Євгена Пшеченко, Андрія Коцки. Вони працювали з кольором сміливо, інтуїтивно, експресивно. Ще одне джерело натхнення — вінтажні рекламні кампанії брендів United Colors of Benetton і Kenzo. Вони об’єднували в одному кадрі людей із різним кольором шкіри, різними характерами, типажами. Ці знімки як візуальні маніфести свободи, сміливості, гри.

Про відвагу та радість бути видимим. Про гру з собою і з соціумом. Бо коли одягаєш колір — ти робиш вибір, промовляєш: «Хочу бути помітним». І це не завжди легко. Але завжди по-справжньому. Вона і про відкритість. Про те, як кожна людина може поєднати ці речі зі своїм стилем, настроєм та власним «я». Нам важливо не нав'язати свою візію, а створити простір для прояву індивідуальності.

Ми експериментували з матеріалами. Окрім традиційного для нас льону, цього разу ми використали щільний котон яскраво-синього кольору та м'який тенсел — у пісочному та блакитному відтінках.

Своїми думками поділилась креативна директорка Etnodim Марія Павлюченко.

Архівні матеріали: - Кульчицька Олена «Над Адріатикою» ,1911 р. - Коцка Андрій «Молода», 1967 р. - «Настінні паперові прикраси Кам'янеччини» Гагенмейстер В..1930 р. - Павловський Мечислав. Пляшки «Сині». 1968 р. - Дзиндра Михайло «Гнута форма на підставі». - Кульчицька Олена «Портрет сестри в синьому». 1919 р. - Фрагмент оксамитової юпки с. Трубайці Хорольський р-н. початок ХХ ст. Оксамит, шовкова стрічка, вистрочування, аплікація. Етнографічна збірка «Древо» - Розпис хати вздовж під стріхою. 1920-1921 рр. с. Козаче, Київщина. Замальовка М. Погребінця - Екстер Олександра «Жіночий костюм для іспанського танцю». 1920 р. - Обкладина книги «Орнамент української вибійки». Видавництво архітектури УРСР. Київ. 1950 р. - Екстер Олександра — «Жінка з рибою». 1932–1934 рр.