Спеціально до 16 травня, до Дня вишиванки, команда ETNODIM вирішила поспілкуватися з людиною, завдяки якій ми відзначаємо це свято. В інтерв'ю з Лесею Воронюк ми дізналися про цікаві моменти заснування Дня вишиванки.
1. Коротка біографія. Де і коли народилися, де навчалися і на кого. (І хочеться прослідкувати зв‘язок відколи у вас зародилася така ідея.)
Народилася в Чернівцях. Ідея свята зародилася, коли я ще була студенткою Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Я навчалася на факультеті історії, політології та міжнародних відносин.
"Якось на перерві між парами побачила свого друга Ігоря Житарюка, який в будень одягнув вишиванку. Я також так робила іноді. Запропонувала вибрати якийсь день і разом одягнути вишиті сорочки. Ми запросили також своїх друзів. В перший рік акції нас було всього кілька десятків."
2. Як вам вдалося зробити це свято всеукраїнським? Що саме дало найбільший поштовх для масштабності?
Спочатку свято підхоплювали студенти в різних містах. Ми знаходили однодумців через студради, через особисті контакти. За студентством до акції долучались культурні діячі та журналісти, а згодом - і українці абсолютно різних професій та вподобань.
"Студентство було і залишається рушійною силою свята. І це природно. Адже це - молоді люди - за ними енергетика змін і росту."
3. Чому третій четвер травня?
Тому що ідея виникла в звичайний день. Ми спеціально не обирали для свята конкретну дату, щоб із роками воно не припадало на вихідні. Нам було важливо донести до українців - що вишита сорочка - це органічна частина життя кожного з нас. Також це дуже красиво бачити людей у вишитому одязі в звичайний робочий четвер в сотнях тисяч шкіл, садочках, університетах, державних закладах, офісах.
Сучасні вишиванки - це дуже широке поняття. Є фантастичні сорочки ручної роботи сучасних майстринь, є цікаві рішення сучасних українських дизайнерів, які використовують етномотиви, є широкий ринок середньої і поганої якості. Загалом вважаю, що такий процес - закономірний. Сорочки не можуть існувати тільки в одному з цих вимірів з кількох причин: по-перше, вишукані і елеганті речі розуміють люди з відповідним набором знань і досвіду. По-друге, не всі можуть собі дозволити вишиті сорочки ручної роботи чи дизайнерські сукні.
5. Як сьогодні ви розвиваєте свято?
Вже за 5 років після зародження свята я зрозуміла, що саме йому я хочу присвятити своє життя. Адже свято еволюціонувало дуже швидко, щороку були нові виклики і потреби. І мені дуже хотілося робити все більше заходів та проектів, які б стосувалися збереження та популяризації української культурної спадщини.
У 2015 році наш оргкомітет заснував громадську організацію, яка так і називається - “Всесвітній день вишиванки”. Ми працюємо круглорічно, реалізовуємо десятки заходів як в Україні, так і закордоном, розробляємо презентаційні концепції та сценарії заходів для українських діаспор та посольств. Також з 2016 року при ГО працює студія документальних фільмів “Диво”. Наш фільм про вишиті сорочки “Спадок нації” показали в 16 країнах світу, він відтитрований 7 мовами. Наразі в роботі - ще 2 документалки - “Соловей співає” - про міфи про українську мову, і “Ткацький шлях” - про українське ткацтво.
Як сказати. Розвиток свята і є моєю роботою :)
Всесвітній день вишиванки вже перетворився на потужну платформу презентації України у світі. Хотілося б, щоб нам вдавалося ще потужніше розповідати через українську культуру українську історію, а також те, що насправді відбувається в Україні. Адже антиукраїнська гібридна війна запущена по всьому світу. Дуже важливо їй протистояти.