Бандура - український національний інструмент. Саме його називають уособленням української вільної душі. А бандуристи це народні співці, що виконували, а нерідко й самі складали пісні та думи.
Ідею створення вишиванки запропонувала співачка та бандуристка Марина Круть, її натхнення підштовхнуло нас дослідити історію цього інструменту та створити жіночу вишиванку “Бандура”.
“Бандура унікальна у своєму походженні. Її аналоги й побратими присутні в інших етносах. Та саме такої конструкції й звучання немає у жодної нації світу. Її історія безліч разів була переписана, а факти спотворені. Радянський союз, а перед тим російська імперія доклала до цього свою руку. Регулярна страта кобзарів, та намагання імперської росії присвоїти іншим етносам походження цього інструменту викликала у мене запитання: Чому спочатку кобзу, а згодом бандуру намагались знищити? Бо у кобзарському мистецтві була неймовірна сила і просвітницький дух, що був невигідний тодішній владі. ” - розповіла Марина.
Основний елемент вишиванки ми взяли з Вересаєвської кобзи, характерне різьблення у вигляді квітки, що називається голосник. Також на сорочці зображений текст з української пісні «Взяв би я бандуру».
Фраза вишита у техніці «хрестик». Ця подача була запозичена з українських рушників, на яких теж вишивали фрази по низу рушника. Усі інші елементи є лише доповненням.
Дружина відомого кобзаря Василя Литвина, Антоніна Литвин - громадська діячка, фольклористка та поетка розповідала історію цієї пісні та згадувала у відео, що оригінал тексту “Де Крим за горами, де сонечко сяє”. Це історія про козака, у якого татари вкрали дівчину: “А я тут лишився круглим сиротою”. Намагаючись її визволити, він втратив зір у полоні. Текст про важку долю був спотворений, але оригінал зберігся. Сліпий козак повертається додому й аби жити, він вчиться грати на бандурі: “Взяв би я бандуру та й заграв, що знав, через ту дівчину, бандуристом став”.
