Нові вишиванки зі знаковими символами Донеччини та Луганщини, про які розкажемо більше.
“А троянд у нас там багато завжди було. Нещодавно французька журналістка також писала мені, що їхала із капеланами біля лінії фронту, а там розвалені будинки, порожньо, а біля них квітнуть троянди”.
Для того, аби підкреслити інтелектуальність та поетичність вищезгаданих областей, ми взяли символ, створений сучасною поеткою Любою Якимчук, яка ще у 2015 році видала збірку під назвою “Абрикоси Донбасу”.
Ми поспілкувалися з Любою, щоб краще розкрити цю геніальну метафору.
Чому збірка називається “Абрикоси Донбасу” і чи спостерігаєте ви , як цей образ почав жити самостійне життя і навіть укорінюватись у таких речах, як вишивка? Що несе в собі цей символ? І чому важливо, аби він рухався далі?
Донбас у свідомості людей як в Україні, так і за кордоном, асоціюється з чимось негативним, з промисловістю, машинами та війною, яка почалася звідти. Ще до повномасштабного вторгнення доводилося адвокатувати місце, де я народилася, а саме Луганщину, та пояснювати певні очевидні речі, наприклад, чому це Україна. Мене це страшенно дратувало, а із дратування завжди народжувались рішення. Це мав бути якийсь позитивний образ та водночас правдивий, як абрикоси.
Абрикосів на українському сході страшенно багато: цілі посадки дерев, що зеленіють навесні та жовтіють влітку, простягаючись до кордону з росією (росія з маленької). Саме там, де не ростуть абрикоси, починається росія.
Те, що їх немає на тому боці, ми знали з дитинства, коли в тяжкі 90-ті продавали абрикоси на потяг, що прямував до Москви. Водночас тут, у нас, абрикоси були великою частиною життя: з них робили не тільки варення, а ще й сушки, пастилу, зефір, а також гнали самогон.
Тепер дерева абрикосів, місцями випалені боями, є живим кордоном між Україною та росією. Донбас залишається Україною. Та й місцеві це підтверджують. Росія вимкнула на Луганщині мобільний інтернет, і кожного разу, коли його вмикають, прилітає у військові частини або склади — люди хочуть жити в Україні, а не на окупованій території.
Після виходу книжки, мені багато надсилають фотографій абрикосів з українського сходу. Надсилають як місцеві мешканці, так і військові, які захищають нас від російської навали.
Абрикоси — сонячні та приємні, але водночас з дуже твердою кісточкою, як з вуглиною, тобто вони про стійкість. Абрикосові дерева є фізичним цивілізаційним кордоном між сучасною європейською, відкритою світові, Україною та між архаїчною росією, культура якої зводиться до завоювання чужих територій із застосуванням збройного і культурного насильств. Абрикоси — фізичний доказ того, що Луганщина і Донеччина це Україна і є Україною навіть під час окупації, яка колись закінчиться. Абрикосові дерева стоять, тому ми теж вистоїмо.
Деякі факти про збірку “Абрикоси Донбасу”
Поетична книжка «Абрикоси Донбасу» увійшла у список 10 найкращих книг України про війну за версією журналу Forbes та видана українською, англійською, французькою, шведською, польською та естонською мовами. Вірші зі збірки перекладені на понад двадцять мов світу. “Абрикоси Донбасу” та поезії Любові Якимчук рекомендували провідні світові ЗМІ, зокрема New York Times, BBC, CBC, CNN.
У 2022 році авторка продекламувала свій вірш із книги «Абрикоси Донбасу» під час музичної нагороди Grammy у рамках перформансу Джона Ледженда «Free», який був присвячений Україні. “Абрикоси Донбасу” озвучила французькою Катрін Деньов, а презентація в аудіокниги вібудеться на початку 2024 року в Парижі.
Один із текстів авторки:
розкладання
на східному фронті без змін
скільки можна без змін?
метал перед смертю стає гарячим
а люди від нього холодними
не кажіть мені про якийсь там Луганськ
він давно лише ганськ
лу зрівняли з асфальтом червоним
мої друзі в заручниках —
і до нецька мені не дістатися
щоби витягти із підвалів, завалів та з-під валів
а ви пишете вірші, красиві, як вишиванка
ви пишете вірші ідеально гладенькі
високу поезію золоту
про війну не буває поезі
про війну є лише розкладання
лише літери
і всі вони — ррр
Первомайськ розбомбили на перво і майськ —
безкінечно маятись, наче вперше
знову там скінчилась війна
але мир так і не починався
а де бальцево?
де моє бальцево?
там більше не родиться Сосюра
уже більше ніхто з людей не родиться
я дивлюся на колообрій
він трикутний, трикутний
і поле соняхів опустило голови
вони стали чорні й сухі, як і я
вже страшенно стара
і я більше не Люба
тільки ба
Україна — це держава, що бореться за свою незалежність, за кожен клаптик землі. Ми відстоюємо наші кордони, як власне ім’я, бо воно у нас одне, нероздільне на жодні сторони.
Сонце завжди сходить на Сході, там зійде і наша Перемога.
Жіноча сорочка “Abrykosy W”
Жіноча сорочка прямого силуету. Довгий рукав реглан, розширений до низу, що складається з двох частин. Центральний розріз на 5 зав'язок. Горловина округла, оброблена обтачкою.
Тканина - льон , нитки - бавовна
Техніка вишивки - гладь, рішельє
Чоловіча сорочка “Abrykosy M”
Сорочка вільного крою з довгим рукавом. Центральна застібка до низу на ґудзики. Має відкладний класичний комір. Спинка з кокеткою. Манжети із застібкою на 1 ґудзик.
Тканина - льон, нитки бавовна
Техніка вишивка - гладь
