Останнім часом українська символіка набуває ще більшої популярності. Це відобразилось і у сфері такого мистецтва, як татуювання - з`являється все більше «вишитих» малюнків.
У зв’язку з цим команда ETNODIM вирішила опитати людей з «вишиванками» на шкірі і ознайомити вас з цим матеріалом.
Усім опитуваним був представлений один список питань.
1. Ім‘я, професія, вік, місто
2. Опиши своє татуювання, де воно знаходиться, у скільки років було зроблено?
3. Як виникла ідея та чому саме воно?
4. Чи є вишиванка? Якщо так, чи носиш її і як часто?
5. Чи вплинув якось майдан на ідею татуювання?
6. Яким ти бачиш майбутнє України?
Ольга Гайдайчук. Власниця українського бренду одягу ZELO. 31 рік. Київ
2. У мене 4 татуювання. Тризуб на спині. Карта світу на лівому зап‘ясті. І карта України та «вишиванка» на правій руці. На ній 8-конечна зірка та ромби. Якщо придивитись, можна «прочитати» в ньому силует жінки, що підняла дві руки вгору. Є різні трактування цих знаків. Але для мене - це про енергію життя, жіночу силу. Це слов’янська богиня Макош. Дружина Перуна. Як Гера в античній міфології. Покровителька родючості, доcтатку і щасливої долі.
3. Усі татуювання я зробила майже в один період. Після Революції Гідності. Давно хотіла собі таку «прикрасу». А тут все склалось. Злет ідентичності та громадянської позиції. Минуло 4 роки і мої татуювання мені подобаються все більше.
4. Вишиванка є. До речі, ETNODIM. Чорна. Але вона у мене в шафі, як маст хев. А татуювання - це вишиванка, яка завжди зі мною) Це мій ідентифікатор. Люди бачать і розуміють мої цінності і світогляд без слів.
5. «Та нам з тобою своє робити. Відкрити очі і далі йти! І зуби сильно стиснувши, маму ніжно любити. Хто ж тоді, як не ми, брати?!!», як співає Вакарчук. Нам ще багато потрібно працювати. Над собою, в першу чергу. І тоді, можливо, наші діти це майбутнє побачать світлим.
Наталка, 33 роки, Одеса, кондитер.
2. Вишиванка набита на лівій руці від кисті до вигину ліктя з внутрішньої сторони. Зробила в 31 рік.
3. Спочатку була ідея пари маленьких хрестиків з ниткою і голкою, як ніби мені на шкірі вишивали вишиванку, але побачивши цей ескіз просто в нього закохалася і вже іншої вишиванки на собі я не бачила, хоч вона і на половину руки.
4. Вишиванка є. Одягаю на День Незалежності, якщо йду гуляти в місто і на день Вишиванки. Вона у мене класична.
5. Під час Майдану у мене було звичайно патріотичне піднесення, але тоді не було бажання зробити тату, так як їх у мене взагалі тоді не було. Першу зробила в 30 років і вишиванку в 31. Це був 2015 і вже була війна. Більше вплинуло те, що багато людей в нашому місті і в нашій країні, раптом почали говорити про те, що вони не українці і соромитися своєї національності і своєї країни, шукати якісь коріння, мов ми не українці. І Армія не така і політики не такі, і все таке. Але країна - це ж люди перш за все. Це був мій маленький протест. Що я - українка і, ні політики, ні ситуація в країні, ні якісь помилки предків не змусять мене відмовитися від цього. Я часто бачу погляди на своє татуювання, мене це не бентежить, я з гордістю ношу її.
6. Україна може бути іншою і буде. Я розумію, що не скоро, бо треба виховати нове покоління, ми виховані радянським часом і це не вибити, особливо з людей які по старше. Я вірю в світле майбутнє, вірю в молодих, думаючих людей і в наших дітей.
Олег, журналіст, 25 років, Київ.
2. На лівій нозі червоно-чорний візерунок вишиванки. Була зроблена буквально на десятий день після 21 дня народження.
3. Ідея народжувалась довго. Спочатку виникла сама ідея татуювання. Було безліч варіантів у голові, і через рік після задуму кристалізувалось все у бажання зробити щось таке, що було б актуальним все життя, про що не шкодуватимеш, щось із характером. Так і з‘явилась вишиванка.
4. Вишиванка була в дитинстві, мама вишила. Зараз дорослої немає. Але планую якось придбати.
5. Взагалі, я як раз під час Революції Гідності думав над татуюванням і якось ці події допомогли визначитись з остаточним варіантом. Вже в лютому 2014 я знав точно, що хочу набити.
6. Бачу майбутнє України успішним. Прийде до влади покоління моїх ровесників, яким небайдужа країна. Покоління, яке любитиме свою землю, не думатиме виключно про свої інтереси. І тоді Україна буде багатою і успішною. Це неминуче станеться.
Ковальський Денис, працюю тренером, фіз.реабілітолог, 22 роки, Київ.
2. Перше татуювання набив на першому курсі - це герб України. Зроблено було на Майдані, саме коли був «Майдан»: разом зі мною татуювання зробили ще три моїх одногрупники, бо саме на Майдані загинув хлопець з нашого університету. Кожен набив татуювання на лівій руці.
3. Через півроку я набив навколо герба вишиванку. Рік тому я набив на плечі заплакану жінку у шапці вовка, що означає те, що якби Україну не принижували і не грабували, вона не здається. Навколо вовка йде лінія з 27 точок, що символізують 24 області України, Автономну Республіку Крим та міста Київ і Севастополь. Мене багато запитують навіщо я це зробив, мовляв, зміниться уряд, будеш видаляти. Але впевнений, що справа вся всередині кожного з нас: хто на скільки патріот своєї країни. Я - патріот, батьківщина для мене - це не тільки, де я живу чи народжений, це вся Україна. Татуювання - це всі моменти життя, а все найголовніше - всередині.
4. Так, вишита сорочка є, раніше носив, зараз - рідше.
5. Як бачите, Майдан вплинув.
6. Все буде добре, я впевнений. Просто потрібно, щоб кожен бажав, щоб там було хоч якесь майбутнє: починаючи з людини з якогось села, яка навіть не має особливо можливостей щось змінити, до людини з великими можливостями. Кожен повинен щось вкласти, а не вкрасти: тільки тоді ми отримаємо щасливе майбутнє України.
Віталій. Музикант гурту ВЕРЕМІЙ. 33 роки. Львів
2. Вишиванка на рукаві лівої руки. Зробив у 31 рік.
3. Я музикант українського рок-гурту. Будь-який елемент самоідентифікації для мене в житті - важливий. Завжди мріяв про естетичне татуювання, яке б не набридло з роками і відповідало роду моєї діяльності. Хотів самобутню і ексклюзивну вишиванку, бо це те з речей, яке, на мою думку, не набридне мені ніколи. Знайшов гарний візерунок в інтернеті і переробив трохи на свій смак.
4. Вишиванка є. І не одна. Одягаю на свята, виступи.
5. Майдан ніяк не повпливав на ідею зробити татуювання.
6. Майбутнє України бачу прямо пропорційним до людей, які її будують.
Павло, 30 років, Київ, працюю у ресторанній сфері.
2. Перше татуювання зробив у 22 роки: почав з козака, далі вишиванка, булава, поле, маки, сонце, Бог лісу. Жив у Запоріжжі, займався бойовим мистецтвом Спас.
3. Майдан ніяк не вплинув на татуювання, бо далі в мене з’явились очі на колінах, вогонь.
4. Маю вишиванку дідуся, але не ношу її.
5. Україну бачу щасливою, повноцінною, функціонуючою.
Макс, creator (бізнес, музика), 38 років, Київ.
2-3. На руці маю український візерунок - арт-елемент з робіт української художниці Зінаїди. Мені дуже сподобалося її бачення українських візерунків. Я завжди хотів щось українське, і коли ми почали дружити з Зінаїдою, я знайшов те, що шукав!
4. У мене є вишиванка, ношу вдома, коли є настрій.
5. Майдан не вплинув на ідею татуїровки, це все було до майдану.
6. Майбутнє України бачу таким, як і сьогодення, тільки з елементами нових технологій. Рівень життя і свідомості не зміниться у основної маси людей.
Андрій, приватний підприємець, 34 роки, Мелітополь.
2. Руки та терени, рука, зроблена у 33 роки.
3. Давно хотів татуювання, але тільки в українському стилі. У 2016-му повернувся з АТО та вирішив зробити тату.
4. Вишиванка є, ношу часто.
5. Так, Майдан вплинув на бажання зробити татуювання.
6. Українці живуть в мирі і злагоді, проповідують Любов, всі щасливі та радісні.
Оцінюючи відповіді, можна зрозуміти, що мотивація людей була різноманітною. Інколи це може бути лише візерунок, який подобається, інколи - згадка про щось важливе. Але одне точно вірно: навіть у такий спосіб люди знайомлять інших з культурними надбаннями України.
Автор проекту - Анна Лобанова
